«Телефон довіри
з питань ВІЛ/СНІД»

67-74-28

«Телефон безкоштовної
гарячої лінії
з питань ВІЛ/СНІД»

0 800 500 451

«Телефон безкоштовної
гарячої лінії
з питань ТБ»

0 800 503 080



 

Головна arrow Новини

 

50 років віддані улюбленій, найкращій, найпотрібнішій та найблагороднішій професії медика.

50 років у медицині це різні роки: роки навчання «ремеслу» медика та організатора охорони здоров’я, роки практичної діяльності – фельдшером, лікарем, менеджером.

25 років поєднував практичну роботу із науковою та науково-педагогічною діяльністю, тобто, творчою і надзвичайно цікавою для мене. За ці роки опубліковано понад 75 наукових робіт (монографії, навчальний посібник, словник лікаря-менеджера, статті в наукових журналах та матеріалах з’їздів та конференцій), отримано вчене звання професора.

За ці 50 років можу із впевненістю сказати: «Медицина моє покликання, моя доля і сутність всього мого життя».

Хто формував мене як людину, лікаря, науковця? Це мої батьки та моя велика родина; мої вчителі, педагоги та керівники; мої колеги та друзі; мої пацієнти; прості люди із якими довилося спілкувався за прожиті роки починаючи з дитинства і донині; мої опоненти по життю і роботі. Якщо я когось не згадав, то вибачте.

Роль моїх батьків і сім’ї у моєму житті, взагалі не обговорюється - кращих батьків як у мене, просто, на моє глибоке переконання, не буває. Батькові - Царство небесне (пішов у вічність у 2010 році у день мого народження), матері - здоров’я і довгих років життя (зараз їй йде 90 рік від дня народження). Дякую дружині, сину, дочці, онукам. Низький уклін усім Вам.

Вчителі і педагоги – це люди, яких я ставлю в один ряд із моїми батьками, без них я б не відбувся ні як лікар, ні як людина, ні як науковець. Я пам’ятаю майже усіх – від першої вчительки до професорів та академіків. Серед них не мало хто пішов у вічність – Царство їм небесне, а живим мій низький уклін, побажання здоров’я і довголіття. Я усіх пам’ятаю і безмежно люблю. Дякую Вам.

Переважна більшість моїх керівників це не просто керівники, але одночасно мої і друзі і колеги. Тільки у таких відносинах було комфортно працювати і я отримував задоволення від роботи, намагався працювати творчо та результативно. Разом з тим зустрічалися на моєму шляху серед керівників люди з іншими характеристиками – випадкові в сфері управління люди. Дякувати Богу їх були одиниці. Я їм також вдячний за набутий досвід, за досвід, що і як не потрібно робити. Вибачте. Дякую вам.

Друзі мої – це багаторічні мої надбання. Життя без друзів це не життя. Їх у мене не дуже багато. Але серед друзів є і академіки і прості люди, професори і лікарі, громадські діячи і депутати, керівники різного рівня. Дружба для мене не залежить від віку, від соціального становища. Головне у дружбі бути разом у радості і у горі. Це моє життєве кредо.

Не останню роль у моєму формуванні відіграли мої пацієнти. Їх було не одна тисяча. Без пацієнта немає розвитку лікаря. Всі пацієнти різні, навіть якщо у них однакові захворювання. Підібрати «ключик» до кожного із них без взаєморозуміння неможливо. А щоб знайти такий «ключик» необхідно все більше і більше пізнавати людину та науку. Це дає можливість допомогти пацієнтам одужати. Дякую Вам мої партнери – пацієнти.

Життя складна штука, і чим більше живеш, тим більше спілкуєшся із різними людьми. Мені у житті доводилося зустрічатися із тисячами людей, але найбільше сил та наснаги додає спілкування із пересічними мешканцями, найбільше від них і навчаєшся. Мені люди шість разів довіряти представляти їх інтереси в органах влади: три з них в Чернігівській міській раді та три в Чернігівській обласній раді. Дякую за велику довіру.

Окремо хочу сказати і про моїх опонентів. Їх у моєму житті було не багато. Це, як правило, люди не професіональні, у житті нічого не досягли, але мені особисто допомогли. Допомогли тим, що були великою рушійною силою мого вдосконалення і наполегливості у досягненні поставленої мети. Мене завжди цікавила альтернативна думка. Тому опоненти, як трутні у бджолиній сім’ї, потрібні, але не завжди. Я їм за це вдячний - бажаю здоров’я і подальших успіхів у сприянні прогресу.

Колеги та колективи з якими я працював і працюю навчили мене життєвій мудрості та виваженості у прийнятті управлінських рішень. Завжди мене підтримували і допомагали досягати поставленої мети. Дорогі мої колеги! Я безмежно Вам вдячний, за те що ви зі мною співпрацювали і надихали мене на досягнення спільно поставлених цілей.

Я завжди був прихильним командної роботи. Адже, один у полі не воїн. На усіх посадах намагався створити команду однодумців, тобто, команду професіоналів, які чітко розуміють проблеми, які необхідно вирішити і мету, яку необхідно досягти. Команда - це колектив однодумців, які різними шляхами, кожен по своєму напрямку іде до досягнення спільної мети. Я щиро вдячний усім членам моєї команди, де б я не працював. Ви кращі. Дякую Вам, що ви були і є в моєму житті.

Хочу окремо зупинитися на деяких, на мій погляд, знакових віхах моєї трудової та наукової діяльності, які реалізовані із моїми командами:

- роки навчання з 1961 по 1979 роки (школа, Одеське медичне училище №3, Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця) були не легкими, але надзвичайно корисними для подальшого мого життя і становлення, як людини і фахівця. Ці роки дали мені теоретичні знання, вміння працювати з медичною літературою та спілкування з цікавими людьми – викладачами, науковцями, професорами. Багато з них залишили в моїй пам’яті глибокий слід та почуття глибокої вдячності. Без цього періоду в моє житті тяжко представити мою подальшу долю і стезю.

- перші роки трудової діяльності були не легкими. Це перші крокі застосування теоретичних знань на практиці, перші пацієнти, перші колеги. На все життя запам’яталося моє перше місце роботи – Іванківський фельдшерсько-акушерський пункт, де я працював завідуючим. Потім з великим задоволенням і вдячністю я згадую Чернігівську міську лікарню, де я проходив інтернатуру. Цей рік, рік інтернатури, як фундамент в будинку, де я вперше застосував клінічне мислення у ліжках хворого, участь в перших консиліумах, медичних радах, тощо. Ще запам’яталось тим, що за рік інтернатури було опрацьовано багато медичної літератури. Наступним місцем моєї роботи була Коропська центральна районна лікарня. В цьому закладі я вперше в своєму житті попробував себе в роботі безпосередньо з пацієнтами з повною особистою відповідальністю за їх життя та здоров’я. З початку я працював три роки завідуючим інфекційного відділенням. З кінця 1983 року в Коропській центральній районній лікарні я був призначеним заступником головного лікаря по медичній частині і там почалась моя кар’єра організатора охорони здоров’я. З великою, глибокою приємністю я згадую роки роботи в Коропі, колектив центральної районної лікарні, її керівників – перших моїх вчителів в сфері управління охорони здоров’я. Мені весь час здається, що без цих років роботи, без цих колективів з якими я працював, без людей з якими я працював в ці роки – моя подальша доля була б іншою і менш, на мій погляд, успішною. Дякую всім Вам.

- у Чернігівській міській лікарні №4, понад 25 років тому, розроблено та впроваджено програмно-комп’ютерний комплекс на 25 робочих місць з метою використання сучасних комп’ютерних технологій та запровадження без паперових технологій в управлінні медичним закладом. Система працює і на даний час. Приємно, що в Україні, аналогічний підхід масово почав впроваджуватися в останні 2-3 роки.

- окремо хочу зупинитися на своїй роботі у сфері ВІЛ/СНІДу. Обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом я вважаю своїм дітищем. Я мав честь створювати його з нуля, починаючи з 2005 року. Від ідеї створення центру (березень 2005 року) до урочистого відкриття його (1 грудня 2005 року) знадобилося декілька місяців. За цей короткий час був створений сучасний заклад з міцною матеріально-технічною базою і молодим, амбітним, «боєздатним» колективом. З лютого 2009 року по січень 2016 року я був його керівником. За короткий час ми з колективом і командою управлінців центру вивели його на рівень одного з найкращих аналогічних центрів України. Підтвердження цього є те, що мене 7 квітня 2014 році обрали президентом ГО «Українська професійна асоціація служби протидії ВІЛ та іншим соціально-небезпечним хворобам та явищам». За вдяки тісній співпраці з вітчизняними громадськими організаціями та різними благодійними фондами та іноземними інвесторами наш центр став відомим профільним закладом не тільки в Україні, а й і за її межами. Щира подяка колективу і команді управлінців.

- в Управлінні охорони здоров’я Чернігівської обласної державної адміністрації у 2003-2009 роках розроблено та впроваджено ряд програм, які працюють до нині: «Програма розвитку сімейної медицини в області», «Програма інформатизації медичної галузі області», «Програма щоденного моніторингу за станом здоров’я немовлят», тощо.

- у Чернігівському обласному протитуберкульозному диспансері у 2016 – 2019 роках: здійснено суцільну комп’ютеризацію закладу (встановлено близько 150 одиниць); переоснащено сучасною медичною апаратурою та обладнанням (ультразвукове, ендоскопічне, лабораторне та ін.); значно поліпшено матеріально-технічну базу (капітально відремонтовано пральню, усі дахи тощо); вперше в Україні запроваджено контрольоване лікування туберкульозу в амбулаторних умовах із застосуванням скап зв’язку; вперше в Україні запроваджена практика лікування туберкульозу сімейними лікарями.

Секрети моїх маленьких професійних успіхів я пов’язую з тим, що усі роки роботи в медицині я не дозволяв негативним емоціям брати верх наді мною. Це не легко, але дух загартовує. Віра в себе це те, що допомагало мені не опускати руки і сміливо дивитися в обличчя випробуванням, тобто, ніколи не здаватися. У тяжкі хвилини на допомогу приходили мої улюблені захоплення – спорт, рибалка, бджільництво або просто читання художньої літератури.

Найкращою подякою для мене, за мої труди праведні, є те, що у 2016 році в Україні почалася реалізація моєї та моїх однодумців ідеї, моєї мрії, якій я присвятив чверть життя – розпочато створення у державі системи громадського здоров’я, а у 2017 році розпочато запровадження елементів медичного страхування. Це найкраще нагорода для мене, за ради цього необхідно жити і працювати незважаючи на об’єктивні та суб’єктивні перепони.

За все, що у мене є позитивного я усім завдячую, а у моїх негативах винен я сам. Я вдячний всім рідним і близьким, усім медикам знайомим і не знайомим мені, вчителям і педагогам, друзям, пацієнтам, опонентам. Низький уклін Вам.

З глибокою повагою, Микола Дейкун